Середа, 13.12.2017, 21:55
Вітаю Вас Гість | RSS

Новоград-Волинська ЗОШ І-ІІІ ступенів №8

Наше опитування
Хто відвідував наш сайт?
Всего ответов: 50
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка для батьків

Як підготувати дитину до школи
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до моменту вступу до школи в неї склалися психологічні риси, властиві школяру. А в дошкільному віці виникають поки що лише задатки цього перетворення на учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і своєю діяльністю, достатній рівень розумового розвитку і розвитку мовлення, наявність пізнавальних інтересів і, звісно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.
 Що можна і чого не потрібно робити до початку навчання дитини у школі?
НЕ МОЖНА:
  • змінювати режиму дня дитини: позбавляти її денного сну, тривалих прогулянок, ігор;
  • оцінювати все, що робить малюк, так, як оцінюється діяльність учня;
  • проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
ПОТРІБНО:
  • прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля,навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
  • навчати її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
  • учити дитину слухати і чути навколишніх, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажанням інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.
Проаналізуйте світогляд дитини: знання, які вона має про довкілля, від найближчих його явищ, які вона безпосередньо засвоїла і до подальших, які засвоїть, коли подорожуватиме з батьками, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, із книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо.
  •  що знає дитина про себе (прізвище, ім’я, адресу, про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), про своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди));
  • що знає про явища природи і пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати всі по порядку); місяці кожної пори року, їх загальна кількість і їх послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, із чого роблять хліб; 
  • що знає дитина про світ; · улюблена книжка, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори;
  • що знає про дорослих людей; за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей на вулиці – за своєю вихованістю - невихованістю; добротою, чуйністю – байдужістю; яких людей треба поважати, а яких – боятися; звідки на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди; · чи знає дитина про сучасну техніку, транспорт. Перш ніж почати читати, дитина має навчитися слухати, з яких звуків складають слова, які вона промовляє. Вона має навчитися робити звуковий аналіз слів.
Практичний психолог, соціальний педагог         Васільєва Л.В.

 

 

 

Пам’ятка батькам першокласника

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.


Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей

У "шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

Фізичні навантаження Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому.

Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.Живопис Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.Музика Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.Спілкування з природою Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись.У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування.

Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.


Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих.

Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети.- надайте право їй прожити життя самій.- дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є.

Спирайтесь на сильні сторони дитини.- не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.- не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.- в якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.- намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.

Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.- не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини.

Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали.

Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

* Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
* Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
* Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження. 
* Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
* Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
* Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень.Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей. Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів. Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками.Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків. Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта.Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях.

Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму. Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень.

Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту. Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

 

Тютюнопаління серед підлітків  

Куріння і молодь - дуже серйозна проблема, і проблема не тільки медична, але і соціальна. У куріння залучені практично всі верстви населення і що найнебезпечніше жінки і юнацтво. Це соціальна проблема суспільства, як для тієї, що його палить, так і для некурящої частини.
Для першої -проблемою є кинути палити, для другої — уникнути впливу суспільства, що палить, і не «заразитися» їх звичкою, а також — зберегти своє здоров'я від продуктів куріння, оскільки речовини що входять в дим, що видихається курцями, не на багато безпечніше за те, якби людина сама палила і приймала в себе нікотин і багато що інше, що входить в засвічену сигарету.
Якщо розглядати цю проблему у світлі окремої соціальної групи, то однією з найактуальніших буде ця проблема в середовищі учнів середньої школи. Оскільки вплив однолітків на свідомість учня, що не сформувалася, дуже великий, то причин для занепокоєння достатньо багато. 

Крім впливу тих, що оточують, є особисте прагнення «поспішного дорослішання» властиво багатьом сучасним дітям. Вплив може виходити і від батьків, як поганий приклад і просто від дорослих, що не знаходять в цьому нічого поганого. Дітям необхідна більша увага, як з боку батьків, так і з боку вчителів, яким треба більше спостерігати за прагненнями і схильностями учнів.
Не можна закривати очі й на факти: кількість смертельних випадків від куріння тютюну набагато вища, ніж від інфекцій, отрут, воєн і катастроф. Куріння під час вагітності, навіть якщо палить не мати, а лише батько, завдає величезної шкоди дитині, яка ще не народилася. Звичка палити скорочує життя людини в середньому на термін від 19 до 23 років.

Більшість тих, що палять, спробували першу сигарету, будучи підлітками, хоча про шкоду куріння кожен начувся з дитячих років, не кажучи вже про те, що на кожній пачці сигарет написано, що куріння небезпечне для здоров'я. І все-таки, чому підлітки починають палити?
Основна причина - це занижена самооцінка! Хлопцям сигарета зазвичай дозволяє відчути себе мужнішим, хоча постійне куріння, навпаки, уповільнює зростання м'язової маси. Дівчина з сигаретою в руках виглядає начебто трохи загадковішою, що додає їй жіночності, але, на жаль, лише в очах подруг. На щастя, більшість чоловіків не люблять жінок, що палять. 
Всі батьки, здавалося б, розуміють, що для захиститу дітей від проблем нашого сучасного суспільства, потрібно дати своєму чаду необхідні знання, навчити робити правильний вибір, вміти гідно сприймати невдачі і поразки, не кривити душею і бути чесним перед самим собою, вміти відповідати за свої вчинки.
Але часто наша надмірна опіка викликає протест і агресивну поведінку з боку дітей, і тоді їм доводиться самим утверджуватися на вулиці і в компанії своїх однолітків, де вони і стикаються з багатьма неприємностями.
Як допомогти своїй дитині-підлітку уникнути нікотинової залежності? На думку психологів, необхідно зважати на підлітка, поважати його думку і погляди, дозволяти багато питань вирішувати самостійно. Батькам варто час від часу «відпускати повідець», тоді у дитини не виникне гострої необхідності доводити свою дорослість за допомогою сигарети.
Допомогти дитині в чомусь бути успішнішою і компетентнішою, ніж її однолітки. Наприклад, гра на гітарі, успіхи в спорті, знання комп'ютера і т.п. забезпечать авторитет серед друзів і без сигарети.
Не варто палити самим! За розрахунками наркологів, вірогідність того, що підліток закурить вже в 12 років, досягає 80%, якщо в сім'ї палять троє дорослих, і 40%, якщо палить хоча б одна людина. Дитина обов'язково оцінить ваш вчинок, якщо ви зважитеся кинути палити тільки заради того, щоб вона не приохотилася до цієї шкідливої звички. Не можете кинути? Будьте чесними! Поясніть, як безглуздо ви поступили, почавши палити, які слабкі ви тепер перед цією залежністю, і як багато шкоди вона вам приносить.
Разом підрахуйте, скільки йде грошей у курця на сигарети в рік, і які корисні речі на ці гроші можна купити. Якщо ваша дитина палить, спробуйте підписати з нею індивідуальний договір: вона не палить рік, а ви за це в кінці року подаруєте їй бажану річ, яка коштує не менше заощадженої суми. Варто підказати підліткові, як можна відмовитися від пропозиції закурити.
Психологи пропонують наступний алгоритм відмови: відмова + аргумент + зустрічна пропозиція. Аргументом може бути слабке здоров'я: «У мене алергія на тютюновий дим, може, краще проїдемося на велосипедах?»; або вже існуючий негативний досвід: «Я пробував - мені не сподобалося». Зустрічна пропозиція переводить розмову на іншу тему і виключає насмішки, можливі у разі відмови закурити.
Сильний аргумент: «У наш час палити просто не модно! І до речі, не вигідно» - вже зараз при прийомі на високооплачувану роботу з двох кандидатур вибирають того, хто не палить.
Шкода тютюну доведена, багато людей кинули палити, йде боротьба проти «пасивного куріння». Прихильники ж тютюну часто посилаються на те, що багато видатних людей, наприклад, Дарвін, Ньютон, А. М. Горький, С. В. Рахманінов, П. Боткін - палили. Означає, куріння не заважало їм досягти успіхів? Це не так, зокрема письменник О. Дюма-молодший писав: «...я відклав свою сигарету і присягнувся, що ніколи не палитиму.
Цю клятву я твердо стримав і цілком переконаний, що тютюн шкодить мозку так само безумовно, як і алкоголь». Л. М. Толстой, кинувши палити, сказав так: «Я став іншою людиною. Просиджую до п'яти годин підряд за роботою, встаю абсолютно свіжим, а раніше, коли палив, відчував втому, запаморочення, нудоту, туман в голові».
Великий лікар С. П. Боткин був завзятим курцем. Вмираючи, ще порівняно не старим (57 років), він сказав: "Якби я не палив, то прожив би ще 10-15 років”. Скільки б ще він зробив би для науки, для порятунку людей, але, на жаль, не зумівши позбавитися від своєї згубної звички, не зміг врятувати і себе.
Батьки! Пам`ятайте, що понизивши привабливість куріння серед дорослого населения, можна усунути тягу до цього у підлітків.

Вхід на сайт
Пошук
Годинник
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz